Закрити
Як освоїти чужу мову. Поради поліглота і викладача
19 Грудня 2008, 00:00 , Переглядів: 2723
FacebookTwitterLivejournal
Як освоїти чужу мову. Поради поліглота і викладача Фото: www.aor.com.ua Як освоїти чужу мову. Поради поліглота і викладача

Вам потрібно освоїти чужу мову - і ось ви приходите в книжковий магазин у пошуках посібників, записуєтеся на курси, шукаєте приватних викладачів…

Але розібратися, що саме добре, а що погано не можете. Тому що у вас немає критеріїв, немає міряла. А якщо немає правильної установки заздалегідь, то залишається одне: вчитися на помилках і утішати себе, що негативний досвід - теж досвід. Ось якби життя ще не було таке коротке…

Тому, перш ніж давати конкретні поради, я постараюся дати вам цей критерій, загальний принцип. Як тільки ви його сприймете, ви легко зорієнтуєтеся в морі запропонованих посібників і різноманітних послуг.

Почну з притчі.
Російські спортсмени якось дізналися, що в Тибеті є монастир, де ченці під час одного свого релігійного свята пробігають 80 кілометрів. Спортсмени зацікавилися цим досягненням і послали делегацію - переймати досвід. Ченців попросили продемонструвати своє мистецтво. Тибет спочатку не зрозумів, чого від них хочуть. Навіщо бігти, коли немає свята? Адже зазвичай вони біжать до місця, де проводиться свято. Але гості наполягали. Довелося ченцям задовільнити це безглузде прохання.
І побігли. І бачать російські спортивні діячі: ось один чернець біжить, біжить - і раптом сідає на узбіччі, важко дихаючи, потім інший. Підходять спортсмени до них і запитують: "Що ж ти сидиш? Адже ти і кілометра не пробіг?" А він відповідає: "Втомився". Простий східна людина. Втомився - сів відпочити. Не розуміє, що можна бігти без мети, а лише на якийсь час і відстань - ради самого бігу. Одним словом, ніхто нічого не пробіг, всі зійшли з дистанції. Делегація виїхала ні з чим. А потім знову було це буддійське свято, і знову ченці побігли до місця свята, і всі без зусиль пробігли ці 80 км. А вся річ у тому, що адже вони не рахували кілометри і не засікали час. Вони думали про інше. Біг до місця свята для них є частина святкового обряду. Вони біжать, скажімо, уздовж озера, тримають руки за головою і читають певний набір молитов. (За деталі не відповідаю). Потім огинають гору, читають інші молитви, тримають руки ще абияк по-іншому. І так далі.
Ось вони і не втомлюються. Коротше кажучи, вони не думають про біг, а думають про свято. Біг для них - засіб, а свято - мета.

Яке відношення має ця історія до освоєння іноземної мови? Найпряміше. Ви починаєте читати текст підручника - і відразу відчуваєте втому - як той чернець, що сів на узбіччі, не пробігши і кілометра. Чому? Ви ледачі? Ні, ви не винні, це нормальна реакція людської психіки. Адже мова, як і біг, - засіб, а не мета. Коли ви що-небудь читаєте, вам має бути цікава не мова, а зміст тексту. Про мову ви при читанні забуваєте. Текст підручника ж складений так, що мова в ньому - мета, а зміст - засіб, зміст такий собі - остільки-оскільки. Тому ваша втома і небажання читати такий текст - захисна реакція психіки на спробу вторгнутися в неї і перевернути все до гори ногами.

Ще приклад. Ви - викладач, перед вами - група. Вам потрібно, щоб ось ця людина зараз встала і пройшлася по кімнаті. Ви можете його попросити: "Встаньте, будь ласка, і пройдіться по кімнаті". Він виконає ваше прохання, але йому буде незручо, що і відіб'ється на його ході. Проте ви можете сказати і так: "Будьте такі добрі, відкрийте, будь ласка, двері". Результат буде той же: він встане і пройдеться, але при цьому відчуватиме себе абсолютно природно, розкуто. У другому випадку відкриття дверей - мета, встати і пройтися - засіб. У першому ж випадку встати і пройтися перетворюється на мету, в самоціль, але це протиприродно. Це засіб, що втратив свою мету, засіб, який насильно заставляють бути метою.

Те ж саме і з мовою. Я вам скажу: "Стіл стоїть". Ви скажете: "Ну і що? Що далі?" У самій по собі фразі "стіл стоїть" немає сенсу, а є лише буквальне (лексичне і граматичне) значення. Сенс вона може знайти лише в конкретній життєвій ситуації. Наприклад, майстер, полагодивши стіл, говорить: "Хазяйка, стіл стоїть!" Сенс цієї фрази: "Плати гроші". Або хазяйка говорить гостям: "Стіл стоїть!" Сенс: "Прошу до столу, все готово". Або ж в розмові де-небудь на дачі: "Ти не знаєш, сусіди приїхали?" - "Та ось, стіл стоїть". Сенс: "Сусіди приїхали". Значення у фрази одне, а сенс міняється залежно від ситуації. Значення - засіб, а мета - сенс. Ми користуємося мовою не на рівні значення, а на рівні сенсу. Лише круглий ідіот може, вийшовши на вулицю, називати те, що бачить: "Дерево зростає. Воно велике. Це береза. Листя зелене. Кішка біжить до дерева. Кішка сіра. Вона біжить швидко" і тому подібне Ви впізнали, звичайно, стиль стиль традиційного підручника.

Біда традиційного начення в тому, що мова дається як самоціль, а не як засіб. На рівні значення, а не на рівні сенсу. Ось він, необхідний критерій.

Тому читання або аудіювання, пропоноване вам, має бути перш за все цікаво само по собі, а розмовну мову потрібно освоювати в живому ситуативному спілкуванні.

Ви навчилися вільно читати на іноземній мові: читаєте і все відразу розумієте - як по-російськи. Але ви включаєте німецьке радіо - і нічого не розумієте. Намагаєтеся Вести розмову з німцем - і нічого не можете сказати. В чому річ?

Уявіть собі мову у вигляді тумбочки. У тумбочці три скриньки. Перша скинька - розмовна мова. Другий - розуміння на слух. Третій - читання, розуміння тексту. Вам лише здається, що мова єдина, тому що на своєї мові ви і говорите, і розумієте, і читаєте. Але в своїй мові, не помічаючи цього, ви користуєтеся різними скриньками.

Звідси висновок: що потрібно робити, щоб навчитися читати на мові? Відповідь: потрібно читати, і якомога більше. Щоб слухати? Слухати! (Якщо ви вже вільно читаєте, то через пару місяців ви звикнетеся розуміти передачі по телебаченню і радіо.) Що потрібне, щоб говорити? - Говорити! Це як вчитися плавати: скільки б ви не тренували плавальні рухи на суші, вчитися-то все одно доведеться у воді. І все одно відразу правильно не вийде. Якщо вам викладають мову без живих розмовних ситуацій, без живого спілкування на цій мові, то це вас намагаються навчати плавати без води, або керувати машиною без машини.

Що означає живе спілкування, жива ситуація? Живим спілкування стає тоді, коли мова в нім є засобом для вирішення якого-небудь життєвого завдання, є носієм сенсу. Коли мова не стає самоціллю (як, наприклад, в завченому напам'ять тексті або діалозі). Мова - не мета, мова - засіб. Зрозумівши це, ви зрозумієте головне, що потрібне для засвоєння або викладання мови.

Отже, оскільки "скриньки" (говір, розуміння, читання) різні, то ні переведення або переказ тексту, ні виконання граматичних вправ, ні завчені напам'ять діалоги, ні прослухані аудіокурси, ні прочитані на мові книги - ніщо не навчить вас розмовляти, окрім самої розмови в ситуаціях, на рівні сенсу. (Тому, до речі, є очевидним обманом реклама аудіокурсів, що обіцяє вам володіння мовою.) Якщо у вас немає навику плавати у воді, то все заздалегідь вивчене миттєво випаровується в реальній ситуації, ви відразу все переплутаєте і борсатиметеся так, як ніби нічого не вивчали. Вам не вистачить час думати: так, зараз поставлю присудок в такій-то формі, а тепер підмет в такій-то формі. Нехай навіть вас дуже довго "дресирували" на всі ці форми, але це працює лише до тих пір, поки ви не упускаєте їх із виду, поки ви дивитеся на мову як на самоціль. Але у вас вкрали в чужій країні сумочку, ви пояснюєте це поліцейському - і тут ви вже відвернулися від мови, вам важливий сенс. Як тільки відвернетеся, "все змішається в будинку Облонських"...

Є безліч різних методів вивчення мови. Тут і гіпноз, і гімни-танці, і за асоціацією зі словами з рідної мови і так далі і тому подібне Чого лише немає! Але це все різні методи пред'явлення нового матеріалу. Це половина справи, навіть менше половини. Потім повинна йти активізація даного матеріалу в розмові. Цього не відбувається, більшість методів зупиняються на пред'явленні, яке потім лише "закріплюють", повторюють, зубрять. Вони зупиняються, закінчують там, звідки якраз і треба б починати.

По суті всі ці методи є лише різновидами традиційного методу, орієнтованого на пасивне засвоєння певного матеріалу, на зубріння. Це традиція середньовічних монастирських шкіл, де головним завданням було запам'ятати напам'ять священний текст (причому в Росії - на церковнославянському, в Європі - на латині). Вчитель читав, учні співучо повторювали. Садили їх один одному в потилицю, в тісні парти - щоб присікати всяку можливість спілкування. Так і збереглося до наших днів.
Але живу мову так освоїти неможливо! Потрібно щоб всі бачили один одного, могли вільно переміщатися і спілкуватися.

Все, що я тут розповідаю, засновано на емоційно-смисловому методі Ігоря Юрійовича Шехтера. Цей метод якраз і пропонує, окрім пред'явлення матеріалу, його активізацію. Ви вже розумієте, що йдеться не просто про один з методів з певним набором прийомів (які, звичайно, є - і тут є своя тонка і детальна технологія, якій викладачеві потрібно вчитися), йдеться про правильний, людський, гуманний підхід, про єдино можливу установку. Традиційна методика - це "проти шерсті". Пригадаєте школу. Навіть "повчив" мову по традиційному методу, ви все одно потрапляєте в спілкування з іноземцями - і тоді життя доучує вас по методу Шехтера.

Отже, навчитися говорити можна або безпосередньо спілкуючись з іноземцями (особливо добре, якщо до цього ви вже навчилися читати, тобто освоїли мову пасивно), або знайшовши викладача, що володіє розмовним, емоційно-смисловим методом.

Вибираючи собі викладача, постарайтеся уникнути непрофесіонала (яких більшість, де б він не працював). Перед вами непрофесіонал, якщо замість того щоб будувати живі розмовні ситуації, він заставляє вас виконувати завдання на рівні значення, тобто просто "підгоняє" вас по підручнику. Як ми вже говорили, це протиприродно, тому він вимушений проявляти насильство. Замість того, щоб постійно говорити вам компліменти, заохочуючи спілкування, він робить зауваження, радіє кожній вашій помилці поводиться за схемою: "Я - начальник, ти - дурень". (За що робити зауваження і ставити оцінки, якщо ми не вивчаємо мову, а просто звикаємо до неї? Лікарка ж не ставить оцінок своєму пацієнтові. Якщо вже кому і можна ставити оцінки, так це лікарці і викладачеві.) Перед вами непрофесіонал, якщо він погоджується вести групу більше 15 чоловік (у цих умовах організувати розмову неможливо). Якщо виходить на заняття без оригінальних матеріалів (газет, журналів, книг, радіопередач і тому подібне), обмежується навчальними посібниками. Якщо показує свою втому, хворобу, поганий настрій, говорить про свої труднощі. Якщо ви сидите за партами один одному в потилицю. І так далі. Все це, як ви вже зрозуміли, витікає зі все тих же двох установ: мова - це засіб, а не мета і мову потрібно вивчати інтенсивно. Якщо викладач цього не розуміє, то він не знає основ своєї професії. Адже знання мови - ще не професія, мову може знати хто завгодно. А просто "ганяти" учнів по підручнику - для цього не потрібно вчитися і хвилини.

Що робити, якщо ви не можете змінити свого викладача? Якщо ви мимоволі вивчаєте мову традиційним методом? Краще всього просто читати на мові і слухати передачі, чекаючи можливості поринути в мовне середовище. Не раджу вам при цьому самостійно вчитися по різних підручниках і курсах (ви вже зрозуміли чому).

Важливо також розуміти, що мова складається не із слів і граматики, а з фраз, зворотів - з того, як і що говорять в даному випадку, наприклад, німці. Німець не скаже: "Я кваплюся", він скаже "Я маю це поспішно". Не скаже: "У сім років я пішов в школу", а скаже: "З сім'ю роками я пішов в школу". І так - вся мова. Тому вивчати слова окремо марно. Запам'ятовувати потрібно звороти. Саме це головне. (Колись, в дитинстві, я вважав, що варто вивчити латинський алфавіт - і все, це і є іноземна мова. Як же було моє здивування, коли виявилось, що в іноземній мові не лише букви, але і слова зовсім інші! Наступним же, і не менш сильним прозрінням було, що не лише слова інші, але і взагалі все інше, все "не по-нашому".)

Всі граматичні форми поміщаються на декількох сторінках. Всю граматику можна розповісти за 3-4 заняття. Слова - теж не проблема. Покладете перед собою список з 10 слів, виписаних в контексті. Невже ви їх не запам'ятаєте за 10 хвилин? Людина з самою середньою пам'яттю може запам'ятовувати 100 і навіть декілька сотень слів в день. Ми, розмовляючи, зазвичай використовуємо близько 3 000 слів. Не потрібно жодного гіпнозу або спеціальних асоціативних прийомів - не можна виривати слова з контексту, прив'язувати їх до іншої мови.

Це лише шкодить справі. Отже, проблема не у вивченні граматики і в запам'ятовуванні слів, проблема в правильному слововживанні, у кожному окремому випадку. І в цьому сенсі мову потрібно вивчати все життя, це процес безкінечний. Для того, щоб добре говорити (активне володіння мовою). Добре розуміти (пасивне володіння) можна навчитися дуже швидко (за декілька місяців можна, наприклад, навчитися вільно читати).

А ось найважливіша порада: мову треба вивчати інтенсивно. Приведу два порівняння. Перше: мова - купа цегли. Ви поступово берете з неї цеглу і акуратно складаєте у іншому місці. Коли ви виберете всю цеглу - мова вивчена. Друге порівняння: мова - це крижана гора, на яку вам потрібно вибігти. У першому випадку (купа цегли) мова з'являється як певний об'єм матеріалу, як учбовий предмет, як самоціль. Ви її поступово вивчаєте - причому абсолютно неважливо, в якому режимі, з якою інтенсивністю: головне, потрібно перебрати всю цеглу. Якщо 100 цеглин, то 100 занять. Неважливо, щодня або раз на тиждень. Це, звичайно, невірна уява.

У другому випадку (крижана гора) важлива інтенсивність. Забігли швидко на гору - все, мова ваша. Якщо ні - весь час з'їжджатимете. Результат 100 занять може дорівнювати нулю (і тут вже взагалі не грає ролі кількість занять - раз ви ковзаєте на одному місці). Можна тисячу разів ніжно доторкнутися до закритих дверей - і вони залишаться закритими. А можна, склавши воєдино всі ці зусилля, один раз грубо штовхнути їх - і вони відкриються. Мову не вивчають як який-небудь об'єм матеріалу, до мови звикають - звикаються користуватися. (Тому я прагну говорити "освоїти мову" - зробити її своєю, а не "вивчати мову"). Тут потрібно дотримуватись певного режиму - подібно до того, як дотримуються при спортивних тренуваннях або лікувальних процедурах.

Тому перш ніж приступити, подумайте, чи зможете ви приділяти мові хоч би дві години щоденно. І не лише приділяти час, але і розвернути в цю сторону свою душу, зробити так, щоб мова стала частиною вашого життя? Іншими словами, чи до мови вам зараз? І не кажить: "Так, часу, звичайно, замало. Але хоч помалу. Все ж краще, ніж нічого." В тому і річ, що не краще. Ви просто буксуватимете на одному місці.

Зате можна освоювати мову етапами, циклами. Наприклад, місяць або два - інтенсивно, занурившись з головою, місяць - перерва. Освоєння мови не можна розтягувати.

Мову не можна вивчити за 8 років (звичайний термін безплідного вивчення мови: 6 років школи плюс 2 роки інституту - і нуль на виході), але можна вивчити за рік. Якщо ви почали вивчати мову і закинули - все швидко забудеться, вивітриться. Якщо ви вже освоїли мову, то віна не забувається, утримує сама себе. При перерві слабшає лише розмовний навик, але і він швидко відновлюється - з новою практикою.

Ви трішки запустили мову - і вам хочеться її повторити перед тим, як почати нове занурення, новий цикл. Пройти ще раз все спочатку. Не робіть цього! По-перше, це нудно. (Нудьга ж - показник того, що ви йдете невірною дорогою). По-друге, мова не має початку і кінця: вона не лінійка, а куля. Тому потрібно весь час прагнути схопити мову в цілому: не вивчити, а звикнутися. Інакше забуксуєте. Чим повторювати все с кінця, краще весь час бігти вперед. Тим самим ви і все вивчене повторите (оскільки маєте справу з кулею).

Наприклад, ви читаєте книгу із словником. Краще читати далі, ніж постаратися трохи краще засвоїти прочитане. Чим зубрити слово, зустрінуте на першій сторінці, краще прочитати нові 50 сторінок і, зустрівши це слово кілька разів, мимоволі його запам'ятати. А також безліч інших слів!

Як визначити, що ви вже вбігли на крижану гору (тобто освоїли розмовну мову)? Ви самі це відчуєте. Справа не в кількості занять і не в кількості матеріалу, що ви пропрацювали. Повинно статися якісне зрушення. Ви раптом усвідомлюєте, що вже говорите, не замислюючись про те, як це сказати, забуваючи про граматику. Ви вже не думаєте спочатку на своєї мові, щоб потім сказати це по-німецьки, ви вже відразу думаєте по-німецьки. І коли вам щось говорять, ви відразу розумієте по-німецьки, а не перекладаєте спочатку на свою рідну мову.

Так само і при читанні. Цей поворотний пункт (коли допомога рідної мови вже не потрібна, залишається один німецький) і є показник, що ви досягли результату. У різних людей цей перелом настає в різний час залежно від особливостей характеру. Не говорив, борсався - і раптом заговорив, поплив! (Ще раз: за що тут ставити оцінки? За особливості характеру? Адже це природний процес. Не стоїть, як мовиться, тягнути троянду за пелюстки, щоб вона швидше зростала).

Багато кого турбує проблема вимови. "Чи ставите ви вимову?" Включите російське радіо англійською мовою. Жахлива вимова! Ви відразу його відрізните від Бі-бі-сі. На Бі-бі-сі вимову наших дикторів передражнюють в гумористичних програмах, коли потрібно представити "голос Москви". А цим людям вимову "ставили", і робили це не один рік. Вони місяцями тримали люстерко перед ротом і спостерігали, куди при такому-то звуці йде мова, куди - щелепа ... Це малоприємне заняття ні до чого не призвело.

Живуть, наприклад, в Москві два іноземці (наприклад, грузина) протягом 10 років. Один говорить по-російськи з приємним акцентом, інший - без. Залежить же це від спеціального мовного слуху (не музичного, а саме мовного). У когось він є, у когось немає. Вас це не повинно турбувати. Говоритимете з акцентом - ну і що? Найнеприємніше звучить якраз "поставлена" вимова - тому що вона штучна, надиндівідуальна. Так насправді ніхто не говорить. Вам потрібно знайти свою манеру розмовляти - ось тоді ви ближче за все підберетеся до гарної вимови.

Є один важливий навик: привчитеся все, що ви чуєте на іноземній мові, про себе "дублювати" - як би промовляти, ворушивши язиком. Спочатку ви не встигатимете - нічого страшного, "перестрибуйте" і дублюйте далі. Потім ви встигатимете дублювати навіть суцільну збіглу мову, навіть радіопередачі. Можете спочатку спробувати зробити це на рідній мові, включивши радіо або телевізор. Так, мавпуючи, ви засвоїте і хорошу вимову, і підхопите правильні інтонації, і запам'ятаєте звороти.

Буває, що люди вважають себе нездібним до мови. Деякі при цьому додають: "Мені так ще в школі вчителька сказала". А що вона вам повинна була сказати? Що вона халтурить? Немає людей, нездібних до мови. Це ж не музика. Ви по-російськи говорите? Значить, з мозковими центрами, що відповідають за мову, у вас все гаразд. Вік також не грає ролі. Як ми вже говорили, справа не в пам'яті, не в запам'ятовуванні матеріалу, а в звиканні до мови. Це всього лише поширений забобон, що мову потрібно вивчати з дитинства. Більшість людей вивчає мова в дорослому віці. І жодних вікових обмежень тут немає. Головне - не боятися стрибнути у воду.

Джерело: http://englishforkids.ru
Автор: Ілля Франк
Видалити Відміна
Забанити Відміна