Закрити
Тьома змінює адресу
18 Березня 2005, 00:00 , Переглядів: 2677
FacebookTwitterLivejournal
Тьома змінює адресу Фото: http://drugshell.wordpress.com Тьома змінює адресу

"Колеса забуття" котяться в нікуди...

Він лежить на лікарняному ліжку - худий, в обличчі ні кровинки, під очима чорні розпливчасті кола. Шепоче зло і вперто:

- Не принесеш - втечу...
- Тьомо, візьми себе в руки. Потерпи! - умовляє батько. - Інакше лікування зійде нанівець. Хіба забув, скільки я за нього виклав грошей?
- Принеси! Інакше втечу! Ти ж знаєш...

Рішучість на обличчі Костянтина Васильовича змінюється відчаєм і безпорадністю. Схоже, і цього разу відучити сина від цих клятих таблеток не вдасться. Як не вдасться повернути в сім'ю спокій і колишнє щастя - єдиний син гине на очах.
Костянтин Васильович понуро виходить з палати. Він думає, що з легким серцем відмовився б від десятка "точок" на Троєщинському речовому ринку, від узятих в оренду двох магазинів і з радістю покинув би той благословенний острівець, ім'я якому - матеріальний добробут, аби син став, як раніше, нормальною людиною.

За ті десять років, поки Костянтин Васильович і Тетяна Петрівна зростали як комерсанти, підростав і Тьомка - досить розумний, тямовитий хлопчина, який уже з першого класу поглиблено вивчав англійську мову, і це давалося йому, взагалі-то, легко. Неважко здогадатися, що батьки, які душі в ньому не чули, оточували хлопчика всім найкращим, що можна було привезти із шоп-турів. Дворові дружки ще тільки мріяли про відеомагнітофони як про щось нездійсненне, а в Тьоми він уже був, і поки не придбали другий, японський, звісно, телевізор, тато Костя дізнавався про новини з газет, бо ж екран був постійно зайнятий американськими бойовиками. У повітрі ще тільки запахло комп'ютеризацією, а Тьомка уже весь вільний час просиджував за приставкою, потім пішли ігри більш складні.

Потужний музичний центр, роликові ковзани за сто "баксів", велик з усілякими "наворотами", відеокамера "Соні", цифровий фотоапарат - про що, здається, ще мріяти підліткові, який, звісно ж, смачно їсть, а "прикид" у нього такий, що в очах однолітків ясно читається заздрість? Може, про закордонні подорожі? Але ж Тетяна Петрівна, справедливо вважаючи, що дитина з малих років має бачити красу, збагачуватися новими враженнями, звозила його в Італію, Іспанію та Грецію, де Тьома відвідував музеї, купався в лазуровому морі й фотографувався на тлі мальовничих античних розвалин.

Можливо, тривала самотність (мама то в Китай на два тижні полетить, то в Стамбул на тиждень, а тато носиться по "точках", воюючи з реалізаторами, домовляючись сьогодні з "рекетом", завтра з податківцями) чи то пересиченість, що неминуче обертається нудьгою, розвіяти яку здатні тільки нові розваги чи невідомі досі відчуття, - так чи інакше, а тільки між Тьомою і люблячими "предками" якось непомітно виросла стіна нерозуміння. Сину чимдалі гостріше хотілося дорослих розваг - уперше із запахом пива прийшов у 12 років, а в 13 уже скуштував міцного вина, а може, й горілки - принаймні жалісливі сусіди декілька разів піднімали нестямного Тьому біля під'їзду і, подзвонивши у квартиру, залишали на килимку перед порогом. Батьки розуміли - делікатні сусіди шкодують їхнє самолюбство. А виховні бесіди із сином ефекту не мали: Тьома на прохання, умовляння, благання, навіть погрози не реагував ніяк. Вчителі у школі розводили руками: здібний хлопчак, але вчитися перестав, наче його підмінили.

Далі - більше: Тьома, в якого молоко ще на губах не просохло, вже періодично не ночував удома. Це означало, що в його житті з'явилися дівчата - зрозуміло які. Через деякий час із дому почали зникати дорогі речі: спочатку виявили відсутність переносного телевізора, потім настала черга відеомагнітофона, а ще пізніше, риючись у комоді, Тетяна не знайшла дорогої постільної білизни. Тьома мовчав, як партизан. Єдине, що викликало в нього відгук і цікавість, так це пропозиція батька звертатися до нього, коли знадобляться гроші, а не виносити тайкома надбане роками.

Слід сказати, що ні батько, ні мати ніколи не піднімали руку на сина. Та якось Тетяна Петрівна, вже досить пізно вийшовши на пошуки Тьоми, знайшла його у дворовому скверику - син лежав на землі. Озноб пройшов по її спині морозною прострочкою: і не тому, що Тьома валяється, - звикли. Нажахало те, що спиртним від нього не пахне, а очі скляні, на губах пузириться піна. Лікар "швидкої" хмикнув: "Наркотики... Поки що не важкі, але - наркотики..." Наступного дня Костянтин Васильович, добра, м'якотіла людина, з якої хоч мотузки сукай, не витримав, вийшов із себе. А гнів м'якотілих людей, між іншим, страшний і непередбачуваний. Він би напевне побив сина до півсмерті, якби той не вибіг на балкон: "Підійдеш - вистрибну!" В очах у Тьомки промайнуло щось таке, що батько зрозумів: точно, вистрибне. І відступився...

До кого тільки вони не зверталися - і до психолога, і до екстрасенсів - усе даремно. Щось із Артемом сталося необоротне. Вчитися не хоче, батьків наче не помічає. З компанією своєю зустрічається, вдома часом не ночує... І це - у п'ятнадцять років. А що буде, коли подорослішає?

А почалося все з маленької "таблетки щастя". Тьома чув, що ковтати їх зараз просто модно, що вони роблять життя веселішим і радіснішим. А тепер без наркоти вже не може. Були випадки, коли Тьому доводилося визволяти з міліції. В останній раз - за крадіжку газозварювального апарата. Робітники, зайняті ремонтом у сусідньому будинку, на хвилинку відійшли, тоді Тьомі й стукнуло в голову "пихнути" десь за безцінь їхній апарат.

Доведені до відчаю батьки вирішили вирвати Тьому із звичного середовища. Вони продають квартиру і купують будинок під Києвом, їзди зовсім нічого - хвилин двадцять. Рідний район став їм ненависний. Сподіваються, Тьомка забуде про старих дружків, буде подалі від темних спокус підворіття.

Дай їм Бог! Інколи пересаджені деревця на новому місці приживаються краще...

Довідка "ОК". Серед підлітків, молоді ось уже років із п'ять популярний "екстезі". Цей синтетичний наркотик іще називають "таблетками щастя" або „порошком обіймів". Оманливе відчуття ейфорії, безпричинної радості, розкутості, яка дозволяє звільнитися від комплексів, загрожує зневодненням організму, ушкодженням судин, виникненням тромбів. Страждають нирки, серце, головний мозок. Людина перебуває в полоні надзвичайно сильного психозу, в багатьох з'являється бажання вкоротити собі віку.

Таблетки "щастя"? Навпаки - нещастя! Підірване здоров'я, розпад особистості, навіть передчасна смерть - ось зворотний бік "екстезі"...

Автор: Іван АВРАМОВ Журнал "Однокласник" № 2-2005
Видалити Відміна
Забанити Відміна