Закрити
Причини шкільної дезадаптації
02 Липня 2013, 13:15 , Переглядів: 16857
FacebookTwitterLivejournal
Причини шкільної дезадаптації Фото: http://onlypsiholog.ru Причини шкільної дезадаптації

Розглядаючи проблему шкільної дезадаптації, вчені і педагоги-практики до її основних ознак найчастіше відносять утруднення в навчанні і різні порушення шкільних норм поведінки.

Вступ

Проблема охорони психічного здоров'я дітей, актуальність якої стає все більш очевидною у зв'язку із спостережуваним зростанням нервово-психічних захворювань і функціональних розладів серед дитячого населення, вимагає широких профілактичних заходів у системі освіти.

Якісно інша, у порівнянні з попередніми інститутами соціалізації (сім'я, дошкільні установи), атмосфера шкільного навчання, що складається із сукупності розумових, емоційних і фізичних навантажень, висуває нові, ускладнені вимоги не тільки до психофізіологічної конституції дитини або її інтелектуальних можливостей, але і до цілісної її особистості, і, перш за все, до її соціально-психічного рівню. Так чи інакше, вступ до школи завжди пов'язан із зміною звичного способу життя і вимагає адаптації до нових умов соціального існування.

У найзагальнішому вигляді під шкільною дезадаптацією розуміється, як правило, деяка сукупність ознак, що свідчать про невідповідність соціопсихологічного і психофізіологічного статусу дитини вимогам ситуації шкільного навчання, оволодіння якої з ряду причин стає скрутним.

З поняттям "шкільної дезадаптації" пов'язують будь-які відхилення у навчальній діяльності школярів. Ці відхилення можуть бути і у психічно здорових дітей, і у дітей з різними нервово-психічними розладами (але не в дітей з фізичними дефектами, органічними розладами, олігофренією та ін.) Шкільна дезадаптація, згідно з науковим визначенням, - це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, які проявляються у вигляді порушень навчальної діяльності, поведінки, конфліктних відносин з однокласниками і дорослими, підвищеного рівня тривожності, порушень особистісного розвитку і т.д.

Характерні зовнішні прояви, на які звертають увагу педагоги і батьки - це зниження інтересу до навчання аж до небажання відвідувати школу, погіршення успішності, повільний темп засвоєння навчального матеріалу, неорганізованість, неуважність, повільність або гіперактивність, невпевненість у собі, конфліктність і т.д. Одним з основних факторів, що сприяють формуванню шкільної дезадаптації, є порушення функції ЦНС. За даними проведеного обстеження нами виявлена ​​шкільна дезадаптація у 30% дітей, що в основному відповідає наявності у даної категорії дітей мінімальних мозкових дисфункцій (ММД). Основними факторами, що приводять до ММД, були: обтяжений анамнез, перебіг вагітності та пологів. Надалі прояви ММД характеризувалися порушенням мовних функцій, уваги, пам'яті, хоча по загальному інтелектуальному розвитку діти перебували на рівні норми або мали незначні когнітивні труднощі в шкільному навчанні.

На підставі виявлених змін виділені наступні синдроми:

  • неврозоподібний;
  • астенічний синдром;
  • синдром гіперактивності з дефіцитом уваги.

Таким чином, основна частина дітей, що страждають ММД, яка приводить надалі до шкільної дезадаптації, потребує спостереження та лікування у невролога із залученням психологів, педагогів, логопедів і з обов'язковим включенням методів психолого-педагогічної корекції.

Значні труднощі у дотриманні шкільних норм і правил поведінки відчувають діти з різними нейродинамічними порушеннями, в них найбільш часто проявляється синдромом гіперзбудливості, який дезорганизує не тільки діяльність дитини, але і його поведінку в цілому. У збудливих дітей типовими є розлади уваги, порушення цілеспрямованості діяльності, а це перешкоджає успішному засвоєнню навчального матеріалу.

Іншою формою нейродинамичних розладів є психомоторна загальмованість. Школярі з цим порушенням відрізняються помітним зниженням рухової активності, уповільненим темпом психічної діяльності, обділеністью діапазону і виразності емоційних реакцій. Ці діти також відчувають серйозні труднощі у навчальній діяльності, оскільки не встигають працювати в єдиному з усіма темпі, не здатні до швидкого реагування на зміну тих чи інших ситуацій, що крім навчальних невдач перешкоджає нормальним контактам з оточуючими.

Нейродинамічні порушення можуть виявлятися у формі нестабільності психічних процесів, що на поведінковому рівні виявляє себе емоційною нестійкістю, легкістю переходу від підвищеної активності до пасивності і, навпаки, від повної бездіяльності - до невпорядкованої гіперактивності. Для цієї категорії дітей досить характерним є бурхливе реагування на ситуації неуспіху, іноді з чітко істеричним відтінком. Типовим для них є також швидке стомлення на уроках, часті скарги на погане самопочуття, що в цілому призводить до нерівномірних досягненням у навчанні, помітно знижуючи загальний рівень успішності навіть при високому рівні розвитку інтелекту.

Психологічні труднощі дезадаптіруючого характеру, які відчувають діти даної категорії, найчастіше мають вторинну обумовленість, формуючись як наслідок невірної інтерпретації вчителем їх індивідуально-психологічних властивостей.

Факторами, що не сприятливо позначаються на адаптацію дитини до школи, є такі інтегративні особистісні утворення, як самооцінка і рівень домагань.

При неадекватному їх завищенні діти некритично прагнуть до лідерства, реагують негативізмом і агресією на будь-які труднощі, чинять опір вимогам дорослих або відмовляються від виконання діяльності, в якій можуть виявити свою неспроможність. В основі різко негативних емоцій, що у них виникають,  лежить внутрішній конфлікт між претензіями і невпевненістю в собі. Наслідками такого конфлікту можуть стати не тільки зниження успішності, але і погіршення стану здоров'я на тлі явних ознак загальної соціально-психічної дезадаптації.

Не менш серйозні проблеми виникають і у дітей зі зниженою самооцінкою: їхня поведінка відрізняється нерішучістю, конформізмом, крайньою невпевненістю у власних силах, які формують почуття залежності, сковуючи розвиток ініціативи і самостійності у вчинках і судженнях.

Як показують дослідження, причини шкільної дезадаптації в основному лежать поза школою - у сфері сімейного виховання. Тому не варто дивуватися, що основним рекомендаціями, які даються батькам таких дітей, коли вони звертаються до психолога, - змінити щось у своїй сім'ї. Часто батьки здивовані: при чому тут родина, коли у дитини проблеми в школі? Але в тому й річ, що причини виникнення шкільної дезадаптації школярів найчастіше пов'язані з відношенням до дитини і її навчальною діяльностю в сім'ї.

Подолання будь-якої форми шкільної дезадаптації, насамперед, має бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.

Причини шкільної дезадаптації

Природа шкільної неуспішності може бути представлена ​​самими різними факторами.

  1. Недоліки у підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність.
  2. Соматичне ослаблення дитини.
  3. Порушення формування окремих психічних функцій і пізнавальних процесів.
  4. Рухові порушення.
  5. Емоційні розлади.

Всі перераховані фактори являють безпосередню загрозу, насамперед для інтелектуального розвитку дитини. Залежність же шкільної успішності від інтелекту не потребує доказів.

Форми прояви шкільної дезадаптації

Форма дезадаптації Причини Корекційні заходи Первинний запит
Несформованість навичок навчальної діяльності
  • Педагогічна занедбаність;
  • Недостатній інтелектуальний і психомоторний розвиток дитини;
  • Відсутність допомоги та уваги з боку батьків і вчителів.
Погана успішність з усіх предметів. Спеціальні бесіди з дитиною, в ході яких треба встановити причини порушень навчальних навичок і дати рекомендації батькам.
Нездатність до довільної регуляції уваги, поведінки та навчальної діяльності
  • Неправильне виховання в сім'ї (відсутність зовнішніх норм, обмежень);
  • Потураюча гіпопротекція (Потворствующая гипопротекция – рос.мовою) (вседозволеність, відсутність обмежень і норм);
  • Домінуюча гіперпротекція (повний контроль дій дитини дорослими).
Неорганізованість, неуважність, залежність від дорослих, відомість. Робота з сім'єю; аналіз власної поведінки вчителів з метою запобігти можливим випадкам неправильної поведінки.
 
Невміння пристосуватися до темпу навчального життя (темпова непристосованість)
  • Неправильне виховання в сім'ї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей;
  • Мінімальна мозкова дисфункція;
  • Загальна соматичне ослаблення;
  • Затримка розвитку;
  • Слабкий тип нервової системи.
Тривале приготування уроків, стомлення до кінця дня, запізнення в школу і т.д. Робота з сім'єю з подоланням оптимального режиму навантаження учня.
Шкільний невроз або "боязнь школи", невміння вирішити протиріччя між сімейними і шкільними "ми". Дитина не може вийти за межі сімейної спільності - сім'я не випускає його (у дітей, батьки яких використовують їх для вирішення своїх проблем) Страхи, тривожність Необхідно підключення психолога - .. Сімейна терапія або групові заняття для дітей у поєднанні з груповими заняттями для їхніх батьків.
Несформованість шкільної мотивації, спрямованість на нешкольні види діяльності
  • Прагнення батьків "інфантилізувати" дитину;
  • Психологічна неготовність до школи;
  • Руйнування мотивації під впливом несприятливих факторів у школі чи вдома.
Немає інтересу до навчання, "йому б грати", недисциплінованість, безвідповідальність, відставання у навчанні при високому інтелекті. Робота з сім'єю; аналіз власної поведінки вчителів з метою запобігти можливій неправильній поведінці.

Розуміння в цьому ключі процесу шкільної дезадаптації вимагає:

  • знання соціальної ситуації розвитку і життєдіяльності дитини;
  • аналізу його ведучого, суб'єктивно нерозв'язного і "системоутворюючого" для шкільної дезадаптації конфлікту;
  • оцінки етапності і рівня соматофізичного і психічного розвитку, індивідуально-психічних і особистісних властивостей, характеру провідних відносин і особливостей реакцій на кризову ситуацію і особистісно значущий конфлікт;
  • враховування чинників, які виступають як умови провокування, додаткового поглиблення або стримування процесу шкільної дезадаптації.

Попередження шкільної дезадаптації

Задачу профілактики шкільної дезадаптації вирішує корекційно-розвиваюча освіта, яка визначається як сукупність умов і технологій, що передбачають профілактику, своєчасну діагностику і корекцію шкільної дезадаптації.

Профілактика шкільної дезадаптації полягає в наступному:

  1. Своєчасне педагогічне діагностування передумов і ознак шкільної дезадаптації, проведення ранньої, якісної діагностики актуального рівня розвитку кожної дитини.
  2. Момент вступу до школи повинен відповідати НЕ паспортному віку (7 років), а психофізіологичному (для деяких дітей це може бути і 7 з половиною і навіть 8 років).
  3. Діагностика при вступі дитини до школи має враховувати не стільки рівень умінь і знань, скільки особливості психіки, темпераменту, потенційні можливості кожної дитини.
  4. Створення в освітніх закладах для дітей ризику педагогічного середовища, що враховує їх індивідуально-типологічні особливості. Використовувати варіативні форми диференційованої корекційної допомоги в ході навчального процесу і в позаурочний час для дітей високого, середнього і низького ступеня ризику. На організаційно-педагогічному рівні такими формами можуть бути - спеціальні класи з меншою наповнюваністю, з щадним санітарно-гігієнічним, психогігієнічним і дидактичним режимом, з додатковими послугами лікувально-оздоровчого та корекційно-розвивального характеру; корекційні групи для занять з педагогами по окремих навчальних предметах, диференціація та індивідуалізація всередині класа, групові та індивідуальні позаурочні заняття з педагогами основної та додаткової освіти (гуртки, секції, студії), а також з фахівцями (психологом, логопедом, дефектологом), спрямовані на розвиток і корекцію недоліків розвитку шкільно-значущих дефіцитних функцій.
  5. При необхідності використовувати консультативну допомогу дитячого психіатра.
  6. Створювати класи компенсуючого навчання.
  7. Застосування психологічної корекції, соціальних тренінгів, тренінгів з батьками.
  8. Освоєння педагогами методики корекційно-розвивального навчання, націленого на здоров'я ощадну навчальну діяльність.

Література:

  1. Баркан А.И. Типы адаптации первоклассников / Педиатрия, 1983, № 5.
  2. Диагностика школьной дезадаптации. М.: “Социальное здоровье России”, 1995.
  3. Дубровина И.В., Акимова М.К., Борисова Е.М. и др. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дубровиной. М., 1991.
  4. Елодимова И.В. Диагностика и коррекция мотивации учения у дошкольников и младших школьников. М., 1991.
  5. Заваденко Н.Н., Петрухин А.С., Успенская Т.Ю. Клинико-психологическое исследование школьной дезадаптации: её основные причины и подходы к диагностике // Неврологический журнал. 1998, № 6, с. 13–17
  6. Коган В.Е. Психогенные формы школьной дезадаптации / Вопросы психологии, 1984, №4.
  7. Леснова А.Б., Кузнецова А.С. Психопрофилактика неблагоприятных функциональных состояний. М., 1987.
  8. Люблинская А.А.Учителю о психологии младшего школьника. М.: Просвещение, 1977.
  9. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. М.: ТЦ   “Сфера”, 1996.
  10. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. М., 1995.
Автор: Богданова Оксана Сергіївна, педагог-психолог
Видалити Відміна
Забанити Відміна